Сечокам’яна хвороба у собаки
Коли собака писає калюжою крові – це страшно. Місі, молодий шпіц, надійшла до клініки саме з такими скаргами.
Сечокам’яна хвороба найчастіше розвивається у самців – котів, кобелів. Це пов’язано з анатомічними особливостями сечовидільної системи. Але й самки страждають від сечокам’яної хвороби досить часто.
Сечокам’яна хвороба у собаки розвивала вже півтори роки. Періодично собаку мучили кров’яні виділення під час сечовипускання та цистити. Консервативне лікування проводилося, а от оперативного втручання господарі побоювалися та від операції категорично відмовлялися.
Хвороба прогресувала, і Міссі вступила до госпіталю у стані, коли вже не могла мочитися. Ультразвукове дослідження виявило у сечовому міхурі дуже багато каменів. Без оперативного втручання цього разу обійтися було неможливо. З таким великим обсягом каменів ми зазвичай проводимо відкрите втручання – діставати каміння по одному за допомогою ендоскопа – довго, а собака весь цей час проводить під наркозом.
Операція пройшла успішно. Усі камені були видалені, ні цистити, ні кров’янисті виділення собаку тепер не турбують. До речі, звідки кров? Це питання поставили й власники. Відповіддю було каміння – у нього виявилися досить гострі краї, які травмували слизову оболонку, викликаючи кровотечі.