Вивих надколінка у собак

Вивих колінної чашки у собак – генетична патологія (так прийнято вважати), до неї схильні карликові породи собак – йоркширські тер’єри, тієї тер’єри, чихуа-хуа та інші.

Суть проблеми у тому, що поглиблення між виростками (виступами) стегнової кістки у дрібних порід собак згладжено, тобто, надколінок просто «ковзає» практично гладкою поверхнею суглоба, у зв’язку з чим просто не може втриматися в правильному напрямку.

Це призводить до викривлення кісток гомілки (що ще більше погіршує ситуацію та вимагає серйознішої операції, аж до імплантації штучної зв’язки), утворення виразок і важкої деформації як хрящової тканини, так і суглоба.

При більш тривалому існуванні цієї патології розвиваються дегенеративні процеси у бічних і передніх хрестоподібних зв’язках колінного суглоба, що потребує більш серйозного оперативного втручання.

Існує два типи вивихів надколінка: латеральний та медіальний.

Причиною латерального вивиху може бути травма хрестоподібної зв’язки або хронічне запалення колінного суглоба.

Медіальний же вивих пов’язаний з аномаліями розвитку кінцівки, що призводять до зміщення комплексу, який бере участь у роботі колінного суглоба: сухожилля колінної чашки, чотириголовий м’яз, колінна чашка.

Медіальний вивих надколінка поділяють на чотири ступені (до латеральних вивихів також застосовна дана класифікація):

• При першому ступені вивиху надколінка колінна чашка досить легко вертається на своє місце при випрямленні кінцівки. Ознак кульгавості практично немає.
• При другому ступені вивиху колінна чашка зміщується набагато частіше, вправити її можна вручну, але самостійно вона вже не повернеться “на місце”. Кульгавість стає практично постійною.
• При третьому ступені колінна чашка знаходиться завжди у вивихнутому стані, вправити вдається, але при закінченні ручного впливу чашка знову зміщується. Опорна функція кінцівки втрачена.
• При четвертому ступені вивиху ручне вправлення стає неможливим, кінцівкою тварина не користується, вона (кінцівка) практично завжди перебуває у зігнутому положенні.

Вивих колінною чашечки (за матеріалами Pfizеr Atlas)

Яскравим симптомом вивиху колінної чашки у собак є кульгавість, але як показує практика – до кульгавості багато власників ставляться дуже легковажно: “пройде”. Ні. У цьому випадку не пройде.

Кульгавість – не перша ознака вивиху надколінка, спочатку собака береже уражену кінцівку, потім кульгає, після чого перестає на неї наступати.

Іноді спостерігається «переміжна кульгавість», тобто, тварина кульгає то на одну лапу, то на іншу. Це свідчить про двостороннє ураження суглобів (зазвичай зустрічається набагато частіше).

Діагностика вивиху колінної чашки у собак дуже проста, якщо йдеться про досвідченого фахівця. Достатньо ретельного ортопедичного огляду, під час якого виявляється ступінь вивиху.

Також використовуються додаткові методи дослідження – рентгенологічні. Вони використовуються не для підтвердження діагнозу, а, швидше, для виявлення супутніх патологій, таких як розрив передньої хрестоподібної зв’язки, викривлення кінцівки та ін.

Вивих колінної чашки у собаки, обстеження

Лікування вивиху колінної чашки, за рідкісним винятком – оперативне.

Винятки становлять ті випадки, коли є важкі супутні захворювання, при яких операція протипоказана. Чи можна проводити операцію вирішує лікар після проведення повноцінного обстеження. Консервативне лікування, яке часом проводиться при першій чи другій стадії вивиху надколінка, я вважаю неефективним.

Існує чимало варіантів проведення хірургічного втручання. Будь-який з них – вибір досвідченого хірурга у кожній конкретній ситуації (у своїй практиці мені довелося використовувати практично всі варіанти операцій, залежно від ступеня ураження суглоба та кісток гомілки).

Я не зупинятимусь на всіх технічних аспектах проведення різних операцій (з деякими з них можна ознайомитись у розділі “клінічні випадки”). Скажу лише одне – чим раніше буде поставлений діагноз і прийнята відповідна тактика лікування – мінімальна (артропластика), або максимальна (імплантація штучної зв’язки, остеотомія кісток гомілки, перенесення бугристості великогомілкової кістки і т.д.), тим благополучніший прогноз очікує вашого вихованця!

Мене часто запитують – чи можна оперувати обидва колінні суглоби, чи обмежитися односторонньою операцією?

З моєї точки зору, що заснована на багаторічному досвіді, краще оперувати відразу обидва колінні суглоби. Зумовлено мою позицію кількома причинами:

• Ці операції технічно відпрацьовані вже дуже давно і тривають дуже короткий час (порівняно з іншими клініками).
• Наркоз проводиться одноразово і недовго.
• Відновлювальний період протікає набагато швидше, т.к. використання фізіотерапевтичних методів реабілітації значно прискорює процес одужання ваших улюбленців.

Грунтуючись на великому досвіді проведення подібних операцій, можу сказати: позитивного результату ми досягаємо у 99,9% випадків, якщо операцію було проведено вчасно! Головне, зверніться до фахівців відразу, як тільки помітите порушення функції тазових кінцівок у вашого улюбленця!