Розрив передньої хрестоподібної зв’язки у собак

Одна з причин, що призводить до розриву ПХЗ у собак, – травма. У випадку, якщо суглоби та сама тканина зв’язки здорові – травма має бути серйозною. Найчастіше у своїй практиці я спостерігаю іншу картину: до розриву може призвести зовсім невелика фізична дія. В чому причина?

У тому, що ця патологія обумовлена кістково-дистрофічними змінами в суглобах, при яких навіть невелика травма (оступився, невдало стрибнув, грав зі своїми одноплемінниками) закінчується розривом передньої хрестоподібної зв’язки.

Деякі дослідження свідчать, що проблема – розрив ПХЗ, – спадкового характеру, що має породну схильність. Найчастіше з цією патологією зустрічаються собаки наступних порід: лабрадор, ротвейлер, вест-хайленд-уйат тер’єр, ньюфаундленд.

Надмірна вага, надмірне захоплення спортом у ранньому віці, запальні захворювання суглобів також відіграють значну роль у розвитку патології. Ще одна причина – кут нахилу плато великогомілкової кістки (TPA) більше 15 °.

Основним симптомом розриву ПХЗ у собак є кульгавість у тазовій кінцівці, яка від легкої поступово переходить у важку форму, аж до того, що собака перестає на неї спиратися.

Це зумовлено нестабільністю суглоба через розрив зв’язок, що утримують суглоб і суглобові поверхні в конгруентному (правильному співвідношенні суглобових поверхонь) стані.

Порушення конгруентності, у свою чергу, викликає підвищене навантаження на окремі ділянки хрящової тканини, що призводить до стирання хрящів, розвитку ерозій, виразок, розростання остеофітів (ненормальної кісткової тканини).

Цей процес протікає в кілька етапів: від легких ушкоджень суглобової поверхні до глибоких (до кістки) ушкоджень хряща. Патологічні процеси можуть розвиватися протягом кількох місяців.

Найбільш достовірними тестами при діагностиці розриву ПХЗ у собак є рентгенологічне дослідження (порушення конгруентності суглоба) та клінічні дослідження.

Клінічно ця патологія проявляється так званим симптомом висувного ящика. Цей симптом полягає в патологічній рухливості кісток гомілки щодо стегнової кістки.

Якщо у карликових та дрібних порід собак цей симптом можна виявити при звичайному огляді, то у великих та гігантських порід виявити ці зміни може бути досить складно.

Це зумовлено больовими відчуттями при дослідженні, а також вираженою м’язовою масою, міцними м’язами, які не дозволяють провести повноцінну діагностику. Тому даний клінічний тест проводиться за умови знеболювання та легкого наркозу.

У нашому госпіталі при підозрі на наявність розриву зв’язок це дослідження проводиться (після відповідного планового обстеження) під дією легкого наркозу. При підтвердженні діагнозу відразу ж переходимо до оперативного втручання, не піддаючи пацієнта додатковим маніпуляціям.

Симптом “висувного ящика”

Існує кілька варіантів ушкоджень передньої хрестоподібної зв’язки: від часткового розриву до повного відриву з ушкодженням менісків.

У кожному конкретному випадку використовується та методика, яка є найбільш прийнятною для даного пацієнта.

Методик відновлення стабільності колінного суглоба досить багато: від заміни розірваної зв’язки штучної, до зміни положення суглобових поверхонь за рахунок натягнення зв’язки надколінка та зміни конгруетності суглоба шляхом корекції так званого «плато», тобто, зміни співвідношень суглобових поверхонь стегнової та великогомілкової кісток.

Хочу відразу сказати – я у своїй практиці використовую лише класичну, перевірену часом методику: стабілізацію колінного суглоба імплантом (штучною зв’язкою), яка встановлюється замість власної розірваної.

Ця методика використовується мною протягом 25 років і дає чудові результати (нагадую, чим раніше виконана операція, тим кращий результат!).

Хід оперативного втручання: заміна розірваної ПХЗ на штучну зв’язку

Методики, які стали останнім часом модними, я у своїй практиці категорично відмовляюсь виконувати. Це зумовлено кількома причинами:

• Патогенетично, на мій погляд, вони не обґрунтовані (замість заміни пошкодженої зв’язки, використовується зміна конфігурації суглоба)
• Всі ці методики вкрай травматичні: необхідно провести видалити частину кістки або суглоба, змінити конфігурацію останнього та стабілізувати новосформований «перелом» кістковою пластиною, яку необхідно видалити через 1-2 місяці.
• Фінансові витрати за таких варіантів втручань незрівнянно зростають.
• Віддалені результати таких операцій багато в чому залежать від досвіду хірурга та технічних можливостей клініки.
• Ці операції вимагають значно тривалішого перебування тварини під наркозом (у 2-3 рази довше, ніж за імплантації штучної зв’язки).

Тим не менш, використання імпланту поряд з позитивними моментами має і негативні – можливе відторгнення штучної зв’язки, яке спостерігається у 3-5% випадків. Але ця обставина не є значною проблемою, тому що в період стабілізації суглоба штучною зв’язкою, формується так званий періартрозний фіброз (формування нових зв’язок навколо суглоба), який повністю зміцнює суглоб і дозволяє видалити відторгнутий імплант.

Консервативне лікування при механічному (!) ушкодженні зв’язок може давати тимчасовий ефект, але при цьому дегенеративні зміни з боку хрящів та зв’язок стають незворотними.

Відповідно до мого досвіду, хірургічне втручання, проведене протягом місяця після початку клінічних проявів, призводить до повного відновлення опорної функції кінцівки.

Більш тривалий період до проведення операції значно збільшує прогноз, вимагає великих фінансових витрат у період реабілітації та не дає впевненості у повноцінному відновленні опорної функції кінцівки.

Розрив ПХС: до та після операції

Тривале очікування значно погіршує прогноз, вимагає великих фінансових витрат у період реабілітації та не дає впевненості у повноцінному відновленні опорної функції кінцівки.