Дископатія у собак

Здавлення спинного мозку, Хребет, Дископатія, Операція на хребті, нейрохірургія, проблеми хребта, Парез, декомпресія мозку, Неврологічні захворювання, операції на хребті, хвороби хребта, Патології хребта, Геміламінектомія, Протрузія міжхребцевого диска, Параліч

Дископатія у собак – це збірна назва різних патологічних змін та пошкоджень міжхребцевих дисків, які виникають внаслідок дегенеративних змін тканин та можуть призвести до пролапсу (випадання) диска у спинномозковий канал.

Дископатія зустрічається у собак усіх порід, проте схильність до пошкоджень міжхребцевих дисків є у пекінесів, французьких бульдогів, кокер-спанієлів і, звичайно ж, такс. Чи не кожна третя такса страждає від патологічних змін міжхребцевих дисків.

Механізм розвитку дископатії у собак наступний: починаючи з двомісячного віку у собаки відбуваються перші зміни – міжхребцевий диск поступово втрачає свої “амортизуючі” властивості – драглисте ядро міжхребцевого диска поступово заміщається гіаліновим хрящем, надалі взагалі кальцифікується. Цей процес може тривати кілька місяців, а може й кілька років. Патологічно змінений диск поступово вичавлюється у бік хребетного каналу, порушуючи роботу спинного мозку.

Клінічно ці зміни проявляються, як правило, у 3–7 річному віці

Симптоматика дископатій у собак

Клінічні прояви залежать від рівня локалізації диска, що випав, величини і напряму протрузії.

Локалізація:

Шийний відділ (понад 50% на рівні С2–3)
Грудопоперековий відділ (70% між Тh12 – L6)
Каудально від L6 (зачіпають кінський хвіст)

Перші стадії розвитку захворювання найчастіше проходять непомітно для власника, але після переродження тканини, зміни даються взнаки.

Собака починає відчувати біль і дискомфорт під час руху: їй складно ходити сходами, застрибувати на поверхні. Собаці боляче, якщо взяти її на руки, підняти.

Трохи пізніше відбувається порушення функції тазових кінцівок, може розвинутись парапарез, параліч.

При локалізації процесу в шийному відділі хребта, спостерігаються менінгеальні та корінцеві прояви, голова низько опущена, рухи різко болючі, з’являться кульгавість на передні кінцівки.
При локалізації процесу в грудино-поперековому відділі – біль при пальпації, вигинання спини, поза «сидячого собаки або тюленя», порушення функції тазових органів, помірна уремія.

: Вимушена поза собаки при локалізації процесу у грудино-поперековому відділі

: Вимушена поза собаки при локалізації процесу у шийному відділі

Якщо розвинувся параліч – діяти потрібно негайно, тому що в цьому випадку спинний мозок практично завжди вже здавлений фрагментами міжхребетного диска, що зруйнувався. Якщо у зоні здавлення спинного мозку нервові клітини загинуть – це необоротно. Ваш собака, у кращому разі, зможе ходити з допомогою візка.

Діагностика дископатії у собак

Діагностика дископатії у собак включає клінічні та інструментальні методи досліджень.

Під час фізикального огляду лікар проводить низку тестів, під час яких дає оцінку моторним та руховим функціям пацієнта, його рефлекторній діяльності.

Наступний етап – рентгенологічна діагностика. На знімках можна побачити звуження міжхребцевого дискового простору, міжхребцевого отвору або суглобової сумки, підвищену щільність міжхребцевого диска, клиноподібну форму дискового простору.

За відсутності цих ознак та наявності клінічної симптоматики проводиться мієлографія або КТ, що дозволяє побачити повну картину.

Рентген-діагностика дископатій

: Клиноподібна міжхребцева щілина при латеральному зміщенні диска

: Звуження та деформація міжхребцевого отвору

: Звуження міжхребетного простору (щілини)

: Звуження міжсуглобового простору

Лікування дископатій у собак

Питання тактики лікування (консервативне чи оперативне) вирішується індивідуально, з урахуванням, передусім, неврологічного статусу пацієнта. На початкових стадіях захворювання деякі колеги рекомендують консервативне лікування, але проблема полягає в тому, що консервативне лікування – симптоматичне. Застосування протизапальних та знеболювальних препаратів дозволяє усунути симптоматику, але ніяк не впливає на усунення патології.

Я рекомендую хірургічний підхід – якомога раніше проведена декомпресія і стабілізація спинного мозку дає набагато більше шансів на успішний результат операції.

Оперативне втручання, яке проводиться у разі патології міжхребцевого диска, називається геміламінектомією. Суть її полягає у розтині хребетного каналу та видаленні однієї або декількох дужок хребців із збереженням остистих відростків. Це допомагає знизити тиск на спинний мозок, покращити обмінні процеси та провідність.

Крім того, лікар повинен подбати про запобігання та усунення ускладнень, пов’язаних з малорухливістю (цистити, пролежні, уремія тощо).

Оперативне втручання складне, потребує високого професіоналізму та досвіду від хірурга, але у разі своєчасно проведеної операції прогноз є сприятливим.

Пропоную вам ознайомитись з технікою оперативного втручання при протрузії міжхребцевого диска (відео для лікарів)