Колапс трахеї у собак

, , , , , , , , ,

Колапс трахеї у собак або трахеомаляція – патологія, що характерна для собак дрібних порід, вона дуже рідко зустрічається у кішок.

Трахея – своєрідна трубка, що з’єднує гортань із бронхіальним деревом легень. У трахеї виділяють шийну та грудну частини. У собаки і кота в положенні стоячи можна розрізнити три вигини трахеї. Стінка трахеї багатошарова, простір між хрящами містить, крім сполучної тканини, поздовжньо орієнтовані пучки гладкої мускулатури – трахейний м’яз, завдяки якому можливе звуження та розширення трахеї. Кільця трахеї з’єднуються між собою фіброеластичними кільцевими зв’язками. Вони дозволяють здійснювати вигинання шиї в різних напрямках і в дуже великому обсязі без порушення процесів вдихання і видихання. У собак налічується 42-46 кілець, у котів 38-43. З дорсального боку кільця замкнені, їх вільні кінці не з’єднуються.

Такий детальний опис органу наведено для того, щоб ви зрозуміли, що таке трахеомаляція. Трахеомаляція у собак або друга назва патології – колапс трахеї – це дегенерація еластичної та сполучної тканин трахеї. Патологія характеризується спадом просвіту трахеї на момент видиху.

Це захворювання може бути зумовлене первинним порушенням розвитку стінки трахеї (повні трахеальні кільця, дисплазія хрящів трахеї), або вторинним компресійним впливом (атрезія стравоходу, пухлини середостіння і т.п.)

Трахеомаляція може бути як уродженим, так і набутим захворюванням, яке найчастіше проявляється вже після семи років. Однак, варто зауважити, що вроджена форма трахеомаляції може виявитися в ранньому віці, а може роками протікати відносно безсимптомно та випадково виявитись на рентгенівському знімку.

Симптоми колапсу трахеї у собак

Як я вже говорив, ця патологія досить тривалий час може протікати безсимптомно або відносно безсимптомно, видаючи свою присутність періодичним кашлем. Спровокувати появу симптомів може низка факторів, таких як трахеобронхіт, ожиріння, недостатність мітрального клапана. Періодичний, досить гучний кашель може посилюватися при збудженні, натягуванні повідця, місцевому подразненні в трахеї.

Колапс трахеї у собак має чотири ступені. Перший може протікати абсолютно безсимптомно, іноді з періодичним кашлем, при другому ступені кашель посилюється, можуть з’явитися хрипи. У важких випадках спостерігаються нападоподібний кашель, задишка, швидка стомлюваність, синюшність слизових оболонок, напади задухи. Такі супутні патології як ожиріння, серцева недостатність, запальні захворювання верхніх дихальних шляхів посилюють симптоматику.

При прояві симптомів колапс трахеї у собак, як правило, прогресує досить швидко.

Ступені колапсу трахеї:

Діагностика колапсу трахеї у собак

Трахеомаляція у тварин діагностується двома методами – інвазивним, саме він дозволяє встановити діагноз на 100% і неінвазивним, але не настільки надійним.

Рентгенологічна діагностика, як ви вже здогадалися, неінвазивний метод, що дозволяє виявити значні зміни в трахеї. Однак у деяких випадках зміну просвіту трахеї можна зафіксувати лише на рентгенограмах, зроблених у певну фазу – вдиху чи видиху, що не завжди вдається.

Найбільш точним методом діагностики колапсу трахеї є трахеоскопія – дослідження дихальних шляхів за допомогою ендоскопа, який вводиться в трахею та дозволяє вивчити її структуру зсередини. Ця процедура проводиться під загальним наркозом, що потребує попередньої підготовки пацієнта. Тим не менш, саме трахеоскопія дозволяє виявити найменші зміни в структурі органу та поставити точний діагноз навіть на першій стадії колапсу трахеї.

Лікування колапсу трахеї у собак

Лікування колапсу трахеї у собак може бути консервативним та оперативним. Консервативне лікування є актуальним тільки для тварин з першим ступенем колапсу і полягає у застосуванні неспецифічних заходів, таких як боротьба з ожирінням, використання шлейки замість нашийника, лікування вторинного запалення дихальних шляхів.

Хірургічне лікування колапсу трахеї застосовується у разі, якщо патологія має другий ступінь та вище. Існує кілька методик оперативного лікування трахеомаляції у собак, застосування яких залежить від низки факторів.

Припустимо, при колапс трахеї в шийному відділі проводиться втручання, яке полягає в накладенні на трахею зовнішнього каркаса з поліпропілену та нікелідтитанової сітки. Особлива увага під час маніпуляції процедури приділяється можливості збереження мікроциркуляції.

Операція досить травматична і потребує тривалої реабілітації.

Створення зовнішнього каркасу з поліпропілену (2 варіанти):

Другий варіант, який ми використовуємо досить часто та успішно – ендоскопічне стентування трахеї. Метод досить новий і далеко не всі ветеринарні клініки мають необхідні можливості та оснащення для його застосування.

Отже, ендоскопічне стентування трахеї, в чому воно полягає?

Це атравматичне хірургічне втручання, яке проводиться під контролем ендоскопу. Через ротову порожнину в трахею вводиться зонд стенда, що саморозширюється, та розміщується в зоні ризику (у місці спаду трахеї). Після повного розкриття, стент поступово пристосовується до розміру порожнини трахеї, «підтримуючи» її зсередини і не даючи спадатися.

Сам стент виготовлений з нітіолу (сплав нікелю і титану), тому є гнучким, пружним і має фізичні властивості, подібні до трахеального хряща.

Сама процедура, як я вже казав, атравматична, не потребує тривалого реабілітаційного періоду та займає від п’яти до десяти хвилин. Незважаючи на легкість оперативного втручання, воно вимагає високої кваліфікації лікаря як на етапі підготовки, так і на етапі виконання стентування.

Існує ряд ускладнень, які можуть виникнути внаслідок ендоскопічного стентування трахеї: випадання стенду (пов’язане з неправильним вибором розміру стенту), перегин стенту у просвіті трахеї, ларинготрахеїт, гнійно-неротичний трахеїт. Ускладнення можуть бути пов’язані з різноманітними факторами, серед яких не останнє місце займає індивідуальна реакція організму на присутність чужорідного тіла у трахеї. Правильне виконання процедури, ретельне дотримання рекомендацій лікаря у післяопераційний період суттєво знижують ризики виникнення ускладнень.