Грижі у собак та котів

За походженням грижі у тварин діляться так:

• Вроджені грижі (пупкова грижа, діафрагмальна грижа)
• Придбані грижі (вони найчастіше є наслідком травми або багатоплідної вагітності)
• Післяопераційні грижі (наслідок неправильно вшитої рани, важких гнійних ускладнень тощо)

До речі, про ускладнення. Грижі у котів та собак також поділяють на ускладнені та неускладнені. Неускладнені грижі, у свою чергу, можуть бути вправними і невправними.

• Вправною вважається грижа з вільним вмістом грижового мішка.
• При невправній грижі у собаки або кішки грижовий вміст зростається з грижовим мішком.

Ускладнені грижі у тварин найнебезпечніші. До них відноситься грижі, ускладнені флегмоною, защемлені грижі. Ущемлена грижа виникає внаслідок маленького грижового отвору, в якому здавлюється орган, що випав. У такому разі рахунок йде на години – порушується кровообіг, утворюється венозний застій, набряк органів, що випали (або органу). Далі – гангрена грижового мішка та його вмісту, інтоксикація. Фінальна стадія – септичний перитоніт, що призводить до смерті тварини.

Існує також класифікація гриж з анатомічного розміщення. Це пупкові, пахвинні, проміжні, діафрагмальні та хіатальні.

• Пупкова грижа у собак та котів – один із найпоширеніших видів грижі. Як правило, це вроджена патологія, що виникає через недостатнє закриття черевної стінки біля пупка. Часом вона може утворитися через надмірні навантаження, напрузі черевної стінки та підвищення внутрішньочеревного тиску.
• Пахвинна грижа у собак і кішок – це випинання внутрішніх органів через отвір у передній черевній стінці, який виникає через дефект сполучної тканини, внаслідок неправильного годування та утримання тварини.
• Проміжна грижа у собак – одна з найбільш поширених проблем. Супроводжується випинанням в області промежини, утрудненням при дефекації, порушенням сечовипускання. Вмістом проміжної грижі можуть бути паравезикальна клітковина, петлі кишківника, сечовий міхур.
• Діафрагмальна грижа у собак та котів – це зміщення органів черевної порожнини в грудну через пошкодження діафрагми. Виникнення діафрагмальної грижі може бути зумовлене різними причинами – падіння з висоти, автотравма (коли удар припадає на бічну поверхню грудної клітини, що може призвести до розриву діафрагми), також трапляються вроджені діафрагмальні грижі.
• Хіатальна грижа у собак та котів – це патологічний стан, при якому спостерігається краніальне зміщення езофагокардіального сфінктера шлунка, частини шлунка, або його повне переміщення у грудну порожнину. Крім того, вмістом хіатальної грижі можуть бути різні органи черевної порожнини (петлі кишківника, сальник, селезінка, частки печінки та ін.).

Симптоматика гриж у собак і котів залежить від виду грижі і, якщо у випадках зовнішніх гриж власники можуть візуалізувати проблему часом навіть самостійно, то внутрішні грижі характеризуються неспецифічною симптоматикою.

• Неускладнені зовнішні грижі у тварин можна “впізнати” з випинання на передній черевній стінці або промежині. Якщо натиснути на таке випинання, воно може зникнути, щоб знову з’явитися пізніше. Згодом розмір випинання може збільшуватися.
• При ускладнених зовнішніх грижах у собак і кішок випинання вже не вправляється, більше того – воно болісне. Навколо випинання може почервоніти шкіра, температура шкірного покриву у цій галузі буде підвищена. Також, у тварини може спостерігатися блювання, відсутність сечовипускання та випорожнення.
• Внутрішні неускладнені грижі у тварин характеризуються порушеннями з боку травного тракту – мінливий апетит, періодичні блювання, відсутність випорожнень, невмотивоване погіршення загального стану. Можливий інтермітуючий перебіг (симптоми то з’являються, то зникають)
• При внутрішніх ускладнених грижах у котів та собак відзначається різке погіршення загального стану, блювання, відсутність випорожнень та сечовипускання. Також, “супутником” гриж цього типу є тяжкий ступінь серцево-легеневої недостатності (задишка, серцева аритмія і т.д.)

Діагностика гриж у тварин залежить від типу грижі. У разі зовнішніх гриж діагностика може бути досить простою і полягати у проведенні огляду та рентгену (УЗД).

У більш важких випадках підхід до досліджень буде набагато більш серйозним:

• Рентген з контрастом
• УЗД у динаміці
• Комп’ютерна томографія відповідної області
• Інші методи додаткових досліджень

Найбільш раціональним варіантом лікування грижі у тварин є хірургічний метод, який забезпечує профілактику ускладнень (утискання, флегмону тощо). Оперативне лікування гриж – складне втручання, яке вимагає від хірурга абсолютне знання топографічної анатомії тієї області, де проводитиметься втручання (передня черевна стінка, промежина, паховий канал, хіатальний отвір і т.д.). Крім того, він повинен володіти різними методиками втручань (а їх більше сотні), вибираючи для кожного конкретного випадку найбільш оптимальну.

Стандартні методики лікування цієї патології, що описані у ветеринарній медицині, не завжди відповідають конкретній ситуації, з якою стикається хірург, тому підхід до кожного клінічного випадку – суворо індивідуальний.

На жаль, ця патологія в нашій практиці зустрічається не так уже й рідко, нам доводиться стикатися з рецидивними (післяопераційними грижами, де були застосовані стандартні варіанти оперативних втручань), а це значною мірою ускладнює і технічне виконання операції, і вибір індивідуального варіанту втручання.

Якщо говорити про консервативне лікування гриж у тварин, воно проводиться при невеликих невправних пупкових грижах і грижах білої лінії живота. Враховується стать тварини та можлива вагітність, яка може призвести до ускладнень. Ще один вибір на користь консервативного лікування грижі – наявність прямих протипоказань до проведення операції в принципі (серцево-легенева, ниркова недостатність тощо).