Хіатальні грижі у собак

Існує кілька видів хіатальних гриж, проте у ветеринарній практиці найчастіше зустрічаються аксіальна (пряма) та ковзна (параезофагеальна) хіатальні грижі.

• Аксіальна (ковзна) грижа у тварин – краніальне зміщення езофагокардіального сфінктера у грудну порожнину. Розрізняють часткове краніальне зміщення кардіоезофагеального сфінктера, і повне, зі зміщенням частини шлунка.
• Параезофагеальна грижа у тварин – різні варіанти зміщення частини шлунка через хіатальний отвір. Розрізняють два види параезофагеальних гриж: ковзна –  рухлива, або фіксована спайками – нерухома.

Як ми вже говорили, хіатальні грижі можуть бути вродженими та набутими. Що може спровокувати розвиток хіатальної грижі?

• Підвищення внутрішньочеревного тиску (спостерігається при хронічній блювоті, повторюваних багатоплідних вагітностях, пухлинах, спленомегаліях та ін.).
• Обструктивний респіраторний синдром брахіоцефалів (розвиток негативного тиску у грудній порожнині).
• У старіючих тварин – дегенеративні зміни зв’язково-м’язового апарату призводять до нетримання кардіального сфінктера.
• Часткове збереження фіксуючої функції діафрагмально-стравохідного отвору при ковзаючих параезофагеальних грижах. У цьому випадку вмістом грижового мішка можуть бути петлі кишківника, частки печінки, шлунок і т.д.

Різні варианти хіатальних гриж (схема)

Клінічні прояви хіатальної грижі у тварин можуть бути різноманітними та залежать від обсягу грижового мішка та складу внутрішніх органів, що містяться в ньому (кишківник, печінка, шлунок).

Часто зустрічаються різні респіраторні порушення: від покашлювання до тяжкої дихальної недостатності та аспіраційної пневмонії.

Крім цього, у тварин можуть спостерігатися гіперсалівація, дисфагія, регургітація, періодичне блювання слизом.

Ці клінічні прояви обумовлені гастроезофагеальним рефлюксом (закиданням кислого вмісту шлунка з пепсином у каудальний відділ стравоходу), внаслідок недостатності замикаючої функції езофагокардіального сфінктера.

Діагностика хіатальних гриж у собак може бути утруднена з огляду на неспецифічність клінічних проявів, тому збирання анамнезу є найважливішим етапом діагностики.

Для верифікації діагнозу використовують неінвазивні методи досліджень (контрастну рентгенографію, флюороскопію), а також інвазивні (найдостовірніші) – езофагоскопію, КТ, МРТ.

Найбільш достовірним варіантом діагностики цієї патології є езофагоскопія. Цей метод дозволяє не тільки визначити безпосередні ознаки хіатальної грижі (випинання слизової оболонки шлунка в стравохід, наявність деформації в області кардіоезофагеального сфінктера, пролапс дна шлунка та ін), але і виявити непрямі ознаки цієї патології (езофагіт, дилятацію просвіту стравоходу і т.д. ). Недоліком цього методу є необхідність проведення дослідження пацієнта в стані наркозу, значною перевагою – виявлення не тільки проблем стравоходу, а й шлунка, а також комбінованих та супутніх патологій (наприклад, мегаезофагус, дивертикули стравоходу, гастрит, сторонні тіла шлунка, неопластичні процеси тощо) .п.).

Лікування хіатальної грижі у собак може бути консервативним та оперативним.

Консервативне лікування застосовується у тих випадках, коли є незначно виражені ознаки езофагіту. Однак таке лікування може принести лише тимчасовий ефект, оскільки не усунуто основну причину – рефлюкс-езофагіт, обумовлений наявністю хіатальної грижі. Більш того, як показує практика, консервативна терапія може призвести до хронічного рецидивуючого езофагіту або навіть до посилення ситуації при прогресуванні основної патології – хіатальної грижі.

На моє глибоке переконання, всі види хіатальних гриж підлягають оперативному лікуванню. Операція повинна виконуватись у найближчі терміни після встановлення діагнозу (це зв’язано з можливим утиском абдомінальних органів у грижових воротах).

Головними принципами оперативного втручання при хіатальних грижах є:

• відновлення топографічних співвідношень органів цієї галузі;
• відновлення цілісності хіатального отвору діафрагми;
• відновлення «гострого кута Гіса».

В даний час конкретних протоколів хірургічних втручань представленої патології не існує, що значною мірою ускладнює лікування даного захворювання у багатьох наших пацієнтів.

У зв’язку з цим, мною запропонований досить простий та ефективний спосіб лікування цієї патології, що виконується у ветеринарному госпіталі «Фауна сервіс» протягом більше десяти років, і доказав свою ефективність.

Суть цього способу полягає у відновленні гострого кута Гіса шляхом плікації дна шлунка до лівої бічної поверхні абдомінальної частини стравоходу з додатковою фіксацією його до каудальної поверхні діафрагми. За наявності ковзної параезофагеальної хіатальної грижі, операція доповнюється відновлення цілісності хіатального отвору, шляхом зшивання між собою діафрагмальних ніжок

Як правило, реабілітаційний період протікає досить легко. Повне відновлення всіх функцій травлення відбувається досить швидко: від одного тижня до місяця. Безперечно, медикаментозна підтримка та її тривалість залежать від конкретної ситуації у пацієнта. Тим не менш, ми рекомендуємо (особливо у важких випадках цієї патології при великих дефектах хіатального отвору діафрагми) спочатку проводити годування тварин у вертикальному положенні. Це зумовлено необхідністю деякого періоду часу для відновлення нормальної функції стравоходу та формування спайкового процесу в галузі нашого втручання. У цей час створюється більш надійна фіксація органів після відновлення їх топографічних взаємин.