Хіатальні грижі у собак
Хіатальні грижі у собак, або як їх ще називають – грижі стравохідного отвору діафрагми – це патологічний стан, при якому спостерігається краніальне зміщення езофагокардіального сфінктера шлунка, частини шлунка, або його повне переміщення в грудну порожнину. Крім того, вмістом хіатальної грижі можуть бути різні органи черевної порожнини (петлі кишківника, сальник, селезінка, частки печінки та ін.).
Хіатальна грижа, згідно з нашою статистикою, досить рідкісна патологія, особливо для котів – у собак вона зустрічається набагато частіше (у котів питома вага цієї патології, серед усіх виявлених нами хіатальних гриж становить близько 2%). Кореляції між віковою, статевою та породною належністю при хіатальних грижах нами не відзначено.
Формування хіатальної грижі обумовлено слабкістю стравохідно-діафрагмальної зв’язки, що призводить до значного розмаїття топографо-анатомічних варіантів даної патології.
Класифікація хіатальних гриж у собак
Існує кілька видів хіатальних гриж, проте у ветеринарній практиці найчастіше зустрічаються аксіальна (пряма) та ковзна (параезофагеальна) хіатальні грижі.
- Аксіальна (ковзна) грижа у тварин – краніальне зміщення езофагокардіального сфінктера у грудну порожнину. Розрізняють часткове краніальне зміщення кардіоезофагеального сфінктера, і повне, зі зміщенням частини шлунка.
- Параезофагеальна грижа у тварин – різні варіанти зміщення частини шлунка через хіатальний отвір. Розрізняють два види параезофагеальних гриж: ковзна – рухлива, або фіксована спайками – нерухома.
Як ми вже говорили, хіатальні грижі можуть бути вродженими та набутими. Що може спровокувати розвиток хіатальної грижі?
- Підвищення внутрішньочеревного тиску (спостерігається при хронічній блювоті, повторюваних багатоплідних вагітностях, пухлинах, спленомегаліях та ін.).
- Обструктивний респіраторний синдром брахіоцефалів (розвиток негативного тиску у грудній порожнині).
- У старіючих тварин – дегенеративні зміни зв’язково-м’язового апарату призводять до нетримання кардіального сфінктера.
- Часткове збереження фіксуючої функції діафрагмально-стравохідного отвору при ковзаючих параезофагеальних грижах. У цьому випадку вмістом грижового мішка можуть бути петлі кишківника, частки печінки, шлунок і т.д.
Різні варианти хіатальних гриж (схема)
- Аксіальна грижа, ускладнена стенозом стравоходу
- Аксіальна хіатальна грижа
- Повне зміщення шлунка у грудну порожнину
- Частковий пролапс шлунка
- Ковзаюча параезофагеальна грижа
Симптоми хіатальної грижі у собак
Клінічні прояви хіатальної грижі у тварин можуть бути різноманітними та залежать від обсягу грижового мішка та складу внутрішніх органів, що містяться в ньому (кишківник, печінка, шлунок).
Часто зустрічаються різні респіраторні порушення: від покашлювання до тяжкої дихальної недостатності та аспіраційної пневмонії.
Крім цього, у тварин можуть спостерігатися гіперсалівація, дисфагія, регургітація, періодичне блювання слизом.
Ці клінічні прояви обумовлені гастроезофагеальним рефлюксом (закиданням кислого вмісту шлунка з пепсином у каудальний відділ стравоходу), внаслідок недостатності замикаючої функції езофагокардіального сфінктера.
Діагностика хіатальної грижі у собак
Діагностика хіатальних гриж у собак може бути утруднена з огляду на неспецифічність клінічних проявів, тому збирання анамнезу є найважливішим етапом діагностики.
Для верифікації діагнозу використовують неінвазивні методи досліджень (контрастну рентгенографію, флюороскопію), а також інвазивні (найдостовірніші) – езофагоскопію, КТ, МРТ.
Найбільш достовірним варіантом діагностики цієї патології є езофагоскопія. Цей метод дозволяє не тільки визначити безпосередні ознаки хіатальної грижі (випинання слизової оболонки шлунка в стравохід, наявність деформації в області кардіоезофагеального сфінктера, пролапс дна шлунка та ін), але і виявити непрямі ознаки цієї патології (езофагіт, дилятацію просвіту стравоходу і т.д. ). Недоліком цього методу є необхідність проведення дослідження пацієнта в стані наркозу, значною перевагою – виявлення не тільки проблем стравоходу, а й шлунка, а також комбінованих та супутніх патологій (наприклад, мегаезофагус, дивертикули стравоходу, гастрит, сторонні тіла шлунка, неопластичні процеси тощо) .п.).
Лікування хіатальної грижі у собак
Лікування хіатальної грижі у собак може бути консервативним та оперативним.
Консервативне лікування застосовується у тих випадках, коли є незначно виражені ознаки езофагіту. Однак таке лікування може принести лише тимчасовий ефект, оскільки не усунуто основну причину – рефлюкс-езофагіт, обумовлений наявністю хіатальної грижі. Більш того, як показує практика, консервативна терапія може призвести до хронічного рецидивуючого езофагіту або навіть до посилення ситуації при прогресуванні основної патології – хіатальної грижі.
На моє глибоке переконання, всі види хіатальних гриж підлягають оперативному лікуванню. Операція повинна виконуватись у найближчі терміни після встановлення діагнозу (це зв’язано з можливим утиском абдомінальних органів у грижових воротах).
Головними принципами оперативного втручання при хіатальних грижах є:
- відновлення топографічних співвідношень органів цієї галузі;
- відновлення цілісності хіатального отвору діафрагми;
- відновлення «гострого кута Гіса».
В даний час конкретних протоколів хірургічних втручань представленої патології не існує, що значною мірою ускладнює лікування даного захворювання у багатьох наших пацієнтів.
У зв’язку з цим, мною запропонований досить простий та ефективний спосіб лікування цієї патології, що виконується у ветеринарному госпіталі «Фауна сервіс» протягом більше десяти років, і доказав свою ефективність.
Суть цього способу полягає у відновленні гострого кута Гіса шляхом плікації дна шлунка до лівої бічної поверхні абдомінальної частини стравоходу з додатковою фіксацією його до каудальної поверхні діафрагми. За наявності ковзної параезофагеальної хіатальної грижі, операція доповнюється відновлення цілісності хіатального отвору, шляхом зшивання між собою діафрагмальних ніжок
- Рентгенконтрастне дослідження стравоходу та шлунка перед операцією. Хіатальна грижа
- Ковзна параезофагеальна грижа. Дефект хіатального отвору (справа стравоходу)
- Відновлення цілісності хіатального отвору шляхом зшивання між собою діафрагмальних ніжок
- Відновлення гострого кута Гіса шляхом плікації стінки стравоходу та дна шлунка (продовження)
- Остаточний вид оперативного втручання фундоплікації у модифікації Пульняшенка
- Контрольне дослідження через шість місяців після операції
Як правило, реабілітаційний період протікає досить легко. Повне відновлення всіх функцій травлення відбувається досить швидко: від одного тижня до місяця. Безперечно, медикаментозна підтримка та її тривалість залежать від конкретної ситуації у пацієнта. Тим не менш, ми рекомендуємо (особливо у важких випадках цієї патології при великих дефектах хіатального отвору діафрагми) спочатку проводити годування тварин у вертикальному положенні. Це зумовлено необхідністю деякого періоду часу для відновлення нормальної функції стравоходу та формування спайкового процесу в галузі нашого втручання. У цей час створюється більш надійна фіксація органів після відновлення їх топографічних взаємин.