Пухлини молочних залоз у собак і кішок

З новоутвореннями молочних залоз до нас надходять як молоді, так і дорослі тварини, але якщо у випадку з “молоддю” ми частіше стикаємося із запаленням молочних залоз – маститом, то тварини після п’яти років схильні до більш серйозних утворень.

Якщо говорити про мастит, то розвиток захворювання провокують погані гігієнічні умови, неправильна евакуація молока, травми, нанесені цуценятами або кошенятами.

Якщо говорити про новоутворення молочної залози, то прийнято вважати, що їх виникнення та розвиток пов’язане зі статевими гормонами (прогестерон та естроген). Саме вони можуть призвести до аномального зростання клітин молочної залози, які під дією канцерогенів навколишнього середовища стають схильними до злоякісної трансформації.

Також пухлини молочних залоз можуть виникати внаслідок тривалої гормональної терапії. Крім того, встановлено вірусну природу деяких видів пухлин.

Згідно з дослідженнями (та й згідно з практичним досвідом, втім, теж), ризик розвитку пухлин молочних залоз суттєво знижується у разі, якщо тварина кастрована до дворічного віку. У некастрованих тварин ймовірність бути схильними до новоутворень молочних залоз значно вища.

Спочатку про запалення: свідченням маститу є збільшені та гарячі молочні залози, гнійні виділення із сосків, болючість при торканні молочних залоз. Запалення молочних залоз найчастіше виникає при вигодовуванні потомства або ж у сук із хибною щенністю.

Новоутворення молочних залоз, у свою чергу, доволі складно не помітити, особливо уважному власнику – під шкірою або в товщі залози виникають різного розміру ущільнення, які бувають одиночними або множинними. Протягом певного часу пухлинний вузлик може не змінювати своїх розмірів або повільно збільшуватися (особливо сильно ущільнення збільшуються після течки або помилкової вагітності). Далі відбувається збільшення лімфовузлів – грудних, пахових. Трохи згодом пухлина проростає в навколишні тканини, суттєво збільшується у розмірах, часто стає “нерухомою”. На шкірі в області пухлинного утворення часом виникають виразки, з яких може сочитися сукровиця або гній. Метастазування у внутрішні органи свідчить, що процес перейшов четверту стадію свого розвитку. Загальний стан тварини також погіршується – втрата ваги, млявість, втрата апетиту, кашель (у разі метастазування у легені).

Цікаво те, що у сук найчастіше пухлини виявляють у задніх двох парах молочних залоз, у кішок навпаки – у передніх.

Іноді пухлинний процес може протікати у дифузній формі, при цьому в молочній залозі виявляють припухлість без чітких меж, часто болісну, з підвищенням місцевої температури. Часто таку пухлину важко відрізнити від запалення молочної залози – маститу.

Пухлина молочної залози (злоякісна)

Діагностика пухлин молочних залоз у тварин досить проста – для того, щоб поставити діагноз достатньо огляду та пальпації. Але для побудови плану лікування цих даних зовсім недостатньо.

Пухлини молочних залоз досить часто дають метастази у легені, а також можуть бути супутньою патологією внутрішніх органів черевної порожнини (матки, яєчників, селезінки, печінки тощо). Тому в першу чергу при постановці діагнозу необхідно зробити рентген дослідження грудної клітки (для виключення метастазів у легені) та УЗД органів черевної порожнини, з метою виявлення можливої супутньої патології. Від цього залежить стратегія і тактика подальшого лікування.

Також, у деяких випадках може проводитись біопсія для визначення виду пухлинного процесу та планування лікування. У деяких випадках біопсію новоутворення проводять у процесі оперативного втручання, після резекції патологічних тканин. Все залежить від конкретного клінічного випадку.

Дисеменована пухлина легень (метастази із молочних залоз). Час для операції втрачено

На перших стадіях лікування пухлин молочних залоз у кішок та собак можливий медикаментозний підхід, цієї думки дотримується ряд моїх колег, проте я впевнений, що найбільш радикальним та правильним методом є хірургічний. Чому?

Не заперечуватиму, в деяких випадках хіміотерапія приносить позитивний результат, але ще частіше ми стикаємося з досить серйозними ускладненнями, яких можна уникнути, вибравши хірургічну методику.

Категоричне “ні” всіляким мазям – вони стимулюють зростання пухлини.

Обсяг оперативного втручання визначається індивідуально, але зверніть увагу, що ніколи не видаляється лише пухлина – резеціюється тканина молочної залози. При цьому якщо новоутворення розташоване в одній молочній залозі, видаляються також суміжні. Це відбувається тому, що кровопостачання та лімфовідтікання молочних залоз у тварин має свої особливості, які й диктують необхідність видалення суміжних, не уражених пухлиною, молочних залоз.

Видалення молочної залози, ураженої пухлиною

Ще одна досить цікава закономірність пов’язана із метастазуванням:

• Як правило, пухлини 1-х, 2-х та 3-х молочних залоз метастазують у легені (клінічно протікають безсимптомно, з покашлюванням, кровохарканням);
• Пухлини 4-х та 5-х молочних залоз – у м’які тканини передньої черевної стінки, стегон, у кістки таза та криж (клінічно проявляються неврологічною симптоматикою ураження попереково-крижового нервового сплетення)

Першим бар’єром на шляху розповсюдження (метастазування) злоякісних клітин є пахові та пахвові лімфовузли. Уражені пухлиною лімфовузли також підлягають видаленню.

Такі операції мають досить складний характер, оскільки лімфатичні вузли розташовані між великими судинами та стовбурами нервів. Від хірурга в цій ситуації потрібне глибоке знання топографічної анатомії та дуже делікатне поводження з навколишніми тканинами.

У деяких випадках (на щастя нечисленних) нам доводиться стикатися з ситуаціями, коли пухлини молочних залоз проростають у передню черевну стінку. Де факто у таких випадках прогноз вкрай несприятливий. Це пов’язано з дуже швидким розвитком рецидивів, попри радикально виконану операцію. У цих випадках ми виконуємо радикальну операцію з висіченням уражених тканин передньої черевної стінки з наступною пластикою дефекту, що утворився, ксеноімплантом (сіткою).

Багато хто думає, що їхня тварина вже стара, тому не витримає наркоз і операцію. Це помилка. Можливість проведення оперативного втручання вирішує не вік, а функціональний стан органів та систем організму. Об’єктивну інформацію про це можна отримати лише у процесі обстеження тварини.