Захворювання селезінки у собак та котів

Захворювання селезінки найчастіше зустрічається у собак середніх порід. Якщо говорити про вік – старше семи років. Статева приналежність на розвиток захворювань цього органу ніяк не впливає.

Існує безліч патологій селезінки у тварин, їх можна розділити на кілька груп, згідно з етіологією:

• механічні пошкодження селезінки (розриви при автотравмах, падіннях, кісти, завороти селезінки);
• інфекційні та паразитарні захворювання, що призводять до патології органу (абсцеси, спленіти);
• неопластичні захворювання (пухлини);
• захворювання, пов’язані із супутньою патологіями, такими як захворювання крові, печінки, імунологічні проблеми (спленомегалії).

Підкапсульна гематома селезінки

Клінічна симптоматика при захворюваннях селезінки у собак та котів неспецифічна і залежить від етіології захворювання, а також від органів/систем, які залучені до патологічного процесу.

До загальних симптомів, якими можна визначити проблеми з селезінкою, відноситься анемія, блювання, підвищення температури, розлад травлення. Як бачите, клінічна картина є досить поширеною. Тим не менш, існують патології, які досить точно підказують лікарю, а часом і власнику, в який бік дивитися.

• Наприклад, розрив селезінки (травматичне пошкодження), супроводжується шоковим станом тварини та симптомами гострої внутрішньої кровотечі (низька температура, непритомність, блідість слизових оболонок);
• Заворот селезінки також супроводжується больовим шоком;
• Болючість у області селезінки, збільшення розміру органу, підвищення температури може свідчити про спленіти;
• При спленомегалії (збільшення селезінки) збільшується об’єм черевної порожнини, збільшений орган можна визначити пальпаторно.
• При новоутвореннях селезінки часто збільшується об’єм черевної порожнини, може виникнути асцит.

Звичайно, правильно інтерпретувати цю симптоматику правильно в більшості випадків може тільки лікар, проте деякі симптоми повинні насторожити і власників.

Найбільш достовірним методом діагностики патологій селезінки є ультрасонографія. Саме цей метод дає уявлення про розташування органу, його структуру, наявність пухлинних процесів, їх локалізації та поширення.

На підставі отриманих даних може бути поставлений діагноз та прийнята стратегія й тактика лікування конкретної патології.

Селезінка – непростий орган, який вимагає від лікаря не лише елементарних знань його анатомічного розташування, а й функціональних особливостей та можливих патологічних процесів.

Селезінка – мобільний орган, знаходиться близько до передньої черевної стінки, досліджується в положенні на спині, правому боці та стоячи. Бажано використовувати буфер для кращого фокусування. В нормі розмір селезінки дуже варіабельний з гладкою, чітко окресленою структурою, що змінює свою форму в різних відділах органу при дослідженні (від прямої до трикутної).

Має дрібнозернисту структуру. Великі судини ідентифікуються біля воріт. У котів селезінки може бути не видно

Ультрасонографічні зміни можна розділити на дві групи:

• Дифузні. До них належать неоплазії, спленомегалії (сепсис, токсикоз, портальна гіпертензія);
• Очагові. До них належать травми, MTS, абсцеси, гематоми, інфаркти.

Давайте розглянемо, як виглядають різні патології селезінки на УЗД:

Кроме ультразвуковой диагностики, для постановки точного диагноза применяются и другие методы исследования. Среди них – исследование крови (клинический и биохимический анализ), порой проводится ангиоконтрастная рентгенография (для выявления обструкции селезеночных вен).

Лікування захворювань селезінки в основному хірургічне. Я говорю, в основному, тому що часом можливо і терапевтичне лікування. Це відбувається в тих випадках, коли проблеми із селезінкою виникають внаслідок іншого захворювання, яке можливо усунути терапевтичним шляхом. Наприклад, селезінка страждає при бабезіозі, проте після лікування основного захворювання (бабезіоз) та за умови належної терапії, селезінка приходить у норму.

Але ми говоримо про хірургію. Розриви, новоутворення, гематоми, спленомегалії вимагають хірургічного лікування, яке е у кожному конкретному випадку потребує різного підходу. Це може бути ушивання, резекція або повне видалення селезінки (спленектомія).

У деяких випадках доводиться проводити хірургічне втручання з одночасною гемотрансфузією (переливання донорської крові). Що це може бути за випадки? Наприклад – розрив селезінки (або новоутворення селезінки), що призводить до масивної внутрішньочеревної кровотечі.

Якщо це можливо, то селезінку я намагаюся зберегти, проводячи повне видалення органу лише в особливо важких випадках.

При тяжких поєднаних травмах органів черевної порожнини, розлитих гнійних перитонітах, ферментативних перитонітах при панкреонекрозах і т.п., коли потрібен постійний контроль за станом внутрішніх органів, санація (промивання) черевної порожнини, ми вдається до формування керованої лапаростоми. Це означає, що після проведення основних етапів операції рана не зашивається, а в неї вшивається блискавка «зіпер», що дозволяє без глибокого наркозу розкрити блискавку, оглянути органи черевної порожнини, добре промити і знову закрити блискавку.

Після того, як ми домоглися очищення черевної порожнини та стабілізації стану пацієнта – блискавка видаляється та черевна порожнина зашивається.

Досить часто післяопераційний період потребує проведення детоксикації.

Еферентна детоксикація – це спосіб очищення крові від токсинів, які утворюються в організмі за будь-яких запальних процесів.

Способи позбавлення цих токсинів підбираються лікарем суворо індивідуально (наприклад, плазмаферез не показаний при деяких захворюваннях нирок і т.п.), але при цьому ця маніпуляція є дуже ефективною при інших захворюваннях (алергічних, аутоімунних проблемах, гнійно-запальних та онкологічних процесах і т.д.).

Способи еферентної детоксикації, що забезпечують найбільший ефект, впроваджені в лікувальну практику нашого госпіталю:

• Перитонеальний діаліз
• Гемосорбція
• Плазмаферез
• Обмінне переливання крові
• Гемодіаліз (штучна нирка)

Кожен із цих методів вимагає не тільки відповідного обладнання, фільтрів тощо, але й глибоких знань лікаря, який застосовуватиме ці методи у своїй практиці. Наші лікарі підготовлені та знають, у якому конкретному випадку використовуються ті чи інші методи детоксикації.

Ці методи є досить ефективними в комплексному лікуванні дуже складної, поєднаної патології.