Портокавальний шунт у собак та котів

Це захворювання зустрічається у собак і котів будь-яких порід, однак, найчастіше ми спостерігаємо цю проблему у карликових та дрібних порід собак.

Портокавальний шунт – захворювання, яке “проявляє” себе вже в перші місяці життя тварини: пригнічений стан, млявість, судомні напади, коматозний стан – все це дає можливість припустити наявність важкого захворювання.

Найбільше страждає нервова система – це зумовлено тим, що аміак, що надходить із кишечника, буквально руйнує нервові клітини. Також порушуються функції печінки, яка не отримуючи припливу венозної крові, повільно атрофується. Про порушення роботи печінки може говорити наступна симптоматика: блювання, відмова від їжі, нестійкі випорожнення, гіпотрофія. Крім того, порушення функцій печінки може призвести до розвитку сечокам’яної хвороби. Найчастіше страждають нирки, в сечовому міхурі формуються камені – урати.

Звертаю вашу увагу на те, що далеко не завжди перерахована симптоматика є обов’язковою – серед пацієнтів із уповільненим розвитком, виснаженням, а часом навіть анорексією, зустрічаються і дуже вгодовані особини, які також страждають від цієї патології.

Портокавальний шунт у собаки

Діагностика портокавального шунта у домашніх тварин комплексна, потребує як лабораторних досліджень, так і застосування візуальних методів.

Якщо говорити про лабораторні методи дослідження, то на першому місці, безумовно, знаходиться тест на жовчні кислоти та аміак у крові (тест на жовчні кислоти проводиться до та після годування). Також проводиться клінічний та біохімічний аналізи крові та аналіз сечі. Це дозволяє виявити камені, що утворюються внаслідок порушення трансформації аміаку у сечовину (у печінці).

Проте, перелічені гематологічні, загальноклінічні та біохімічні показники дають можливість лише припускати наявність портосистемного шунта.

Інтерпретація проведених досліджень проводиться лікарем з урахуванням клінічних даних та додаткових методів досліджень, до яких належать:

• ультразвукова діагностика органів черевної порожнини та, зокрема, печінки, яка при патології буде зменшена у розмірах. У ділянці воріт печінки можна візуалізувати розширення судин.
• рентгенологічна діагностика органів черевної порожнини дозволяє більш точно візуалізувати печінку, а також визначити всі типи наявних шунтів, їх кількість та точне анатомічне розташування.
• у деяких випадках проводиться МРТ головного мозку та КТ черевної порожнини з контрастом.

Лікування портокавального шунта у собак і котів передбачає хірургічне втручання, оскільки консервативна терапія може принести лише тимчасове поліпшення стану і, зрештою, призведе до цирозу печінки, що значно погіршить прогноз.

Хірургічне лікування полягає в обтурації (закритті, здавлюванні) шунту спеціальним пристроєм – амероїдним вазоконстриктором. Амероїдний вазоконстриктор – це пристрій у вигляді незамкнутого кільця, який виконаний з амероїду – полімеру, що має властивість набухати у вологому середовищі. Встановлений вазоконстриктор поступово здавлює судину, перешкоджаючи проходженню крові і через деякий час (приблизно через 2 тижні), повністю його закупорює. При простій перев’язці цієї судини розвивається гостра печінкова недостатність, через надто великий поток крові, з яким печінка «не справиться».

Така ситуація може спостерігатися і у разі дислокації (зміни положення) вазоконстриктора після операції. У цьому випадку потрібна повторна операція, як може статися загибель тварини від гострої печінкової недостатності.

Мною розроблено методику встановлення вазоконстриктора, яка дозволяє уникнути цього ускладнення.

Портокавальне шунтування у собаки. Хід операції

Існуючі різноманітні варіанти портокавальних шунтів викликають досить складну їх візуалізацію під час операції, що потребує додаткового інтраопераційного дослідження – рентгенографії судин з контрастом під час проведення операції.

Портографія

А що прогноз? При адекватному хірургічному лікуванні та за умови дотримання післяопераційних рекомендацій (у тому числі і дієти) відбувається повне відновлення функцій печінки.