Дисплазія кульшового суглоба у собак

, , , , , , , , , ,

Дисплазія кульшового суглоба у собак – спадково обумовлене, неправильне формування кульшового суглоба, при якому вертлюжна западина та головка стегнової кістки не відповідають один одному за формою. Це складне, полігенне захворювання, що призводить до остеоартриту кульшового суглоба. У собак, схильних до розвитку дисплазії, при народженні кульшові суглоби виглядають нормально, але вже в перші тижні розвивається гіперрухливість суглоба, яка супроводжується втратою конгруентності. Надалі, гіперрухливість може стати причиною підвивиху при опорі на кінцівку, що, у свою чергу, призводить до розтягування суглобової капсули. В результаті, капсула потовщується, формуються остеофіти та ентезіофіти.

Причини розвитку дисплазії кульшових суглобів у собак

Дисплазія кульшового суглоба – захворювання собак переважно великих порід. Незважаючи на те, що певного гена, відповідального за дисплазію, ще не виявлено, захворювання прийнято вважати спадковим. Цікаво те, що хвороба когось з батьків не завжди призводить до розвитку цієї ж патології у потомства. Для розвитку дисплазії кульшових суглобів необхідна наявність “сприятливих” умов, що заважають нормальному розвитку кульшових суглобів молодих тварин. Що це за такі умови?

  • анатомічна будова таза (вертлюжної западини таза та головки стегнової кістки), що дуже вразливий у період розвитку до шестимісячного віку;
  • різні травми задніх кінцівок у період розвитку тварини;
  • навантаження, пов’язані з надмірною вагою тварини в період її розвитку;
  • перегодовування тварин у ранньому віці;
  • підвищений вміст кальцію, а також вітамінів С та В1 у раціоні цуценя.

Симптоми розвитку дисплазії кульшового суглоба у собак

Вік виявлення дисплазії суглоба за клінічними ознаками залежить від тяжкості хвороби та уважності власника. Часто у собак з дисплазією змінюється хода та/або з’являється кульгавість у період зростання (у віці від 3 до 8 місяців). Далі – кульгавість у собаки стає постійною, з’являється атрофія м’язів. Собака швидко втомлюється, не може стрибати, відчуває труднощі під час вставання – симптоми стають явнішими після відпочинку. З’являється досить сильний біль у задніх кінцівках, якщо уважно придивитися, можна помітити, що скакальні суглоби ненормально зближені, хода стає «вихляючою».

Діагностика дисплазії кульшового суглоба у собак

Діагностика дисплазії кульшового суглоба проводиться у два етапи. Перший етап – фізикальний огляд, під час якого оцінюється рухливість кульшового суглоба, збереження повної амплітуди кінцівки, наявність хворобливості у суглобах. У практиці лікаря використовуються специфічні тести для визначення рухливості суглоба.

Другий етап – рентгенологічна діагностика. В принципі виявити патологію можна вже у віці від чотирьох місяців, але остаточний діагноз ставиться у віці 8-12 місяців. У деяких собак, особливо великих порід, – півтора року. Рентгенологічна діагностика дисплазії кульшового суглоба проводиться під наркозом, що дозволяє не тільки розслабити м’язи, але також позбавити пацієнта болю, який неодмінно виникає через максимальне розгинання хворого суглоба (що необхідно для оцінки суглобових поверхонь).

Зверніть увагу, що правильна інтерпретація знімків та отримання достовірних результатів досліджень багато в чому залежить від правильного укладання пацієнта.

Лікування дисплазії кульшового суглоба у собак

Дисплазія кульшових суглобів у собак вважається невиліковною патологією і всі методи лікування (і консервативного, і оперативного) спрямовані на усунення (або зменшення) хворобливості та уповільнення розвитку остеоартрозу, який є вторинним захворюванням.

Тактика лікування патології залежить від низки факторів, серед яких і стадія розвитку дисплазії,  і вік тварини, і наявність супутніх патологій.

Консервативне лікування дисплазії кульшових суглобів у собак полягає у коригуванні способу життя, маси тіла пацієнта, складу їжі та режиму годування. Лікування передбачає використання нетероїдів та хондопротекторів.

Медикаментозний підхід, безсумнівно, дає позитивні результати, але найефективнішим з моєї точки зору є хірургічне лікування тазостегнових суглобів.

Методика, яку використовують у нашому госпіталі – артроплатика кульшового суглоба. Під час операції проводиться видалення головки кульшового суглоба та шийки стегнової кістки, проводиться пластика. Опорна функція зберігається з допомогою м’язів стегнової групи.

Існує кілька технік проведення цього оперативного втручання, вибір техніки здійснює хірург з урахуванням усіх факторів.

Період реабілітації після артропластики є досить тривалим і непростим, я рекомендую приділяти достатньо часу фізіотерапії, застосування якої дає можливість відновити функції кінцівки в максимально можливому обсязі.