Дисплазія ліктьового суглоба у собак

Дисплазія ліктьового суглоба у собак є спадковим захворюванням, для якого характерне порушення росту кісток передпліччя та порушення процесів осифікації. Ці порушення й призводять до деструктивних змін у суглобі.

Дисплазія ліктьового суглоба – патологія великих порід собак, характерна для лабрадорів, АЛЕ, кане-корсо, ротвейлерів та ін. Перші прояви захворювання починаються, як правило, у віці від чотирьох місяців, хоча зустрічається і більш пізній розвиток дисплазії. Патологічний процес може вражати одну чи обидві кінцівки.

Причини дисплазії ліктьового суглоба у собак

Дисплазія ліктьового суглоба, як і артрит, поняття “збірне”, воно включає кілька видів остеохондропатій:

  • Ізольований гачкоподібний відросток характерний, в основному, для німецьких вівчарок та бассет-хаундів. Страждають собаки старше півроку. Патологія характеризується інконгруентністю, диспропорцією зростання променевої та ліктьової кісток.
  • Фрагментований вінцевий відросток (близько 50% дисплазії ліктя) характеризується диспропорційним зростанням променевої/ліктьової кісток, інконгруентністю суглобових поверхонь, нерівномірним розподілом навантажень.
  • Розсікаючий остеохондрит (до 25% випадків дисплазії), характеризується пошкодженням медіального виростка плеча, неконгруентністю суглобових поверхонь, порушенням кровопостачання, відшаруванням хряща.
  • Порушення конгруентності ліктьового суглоба

Можуть зустрічатися комбіновані патології у вигляді остеохондриту, що розшаровується, медіального виростка плечової кістки та фрагментації медіального вінцевого відростка або фрагментації гачкоподібного відростка. В основі розвитку дисплазії – швидке зростання, харчування та генетика, які призводять до стимуляції та розвитку остеохондропатії.

Важливими є і фактори, що посилюють патологію. До них відноситься зайва вага тварини, незбалансоване харчування та надмірна кількість кальцію в організмі (не захоплюйтесь добавками з кальцієм!)

Симптоми дисплазії ліктьового суглоба у собак

Ключовою клінічною ознакою дисплазії ліктьового суглоба у собак є кульгавість. Кульгавість проявляється найчастіше у віці до півроку, найбільш виражена – після фізичних навантажень або тривалого відпочинку. Згодом кульгавість у собак переростає у важчу форму, стає постійною. Далі відбувається порушення функції опороспроможності, з’являється припухлість, крепітація у лікті. Через тривалий запальний процес відбуваються дегенеративні зміни суглоба, утворюються нарости, відбувається витончення хрящової тканини, деформування суглобових поверхонь аж до руйнування суглоба.

Діагностика дисплазії ліктьового суглоба у собак

Основним методом діагностики дисплазії ліктьового суглоба у собак є рентгенологія. Для підтвердження змін у суглобах проводиться серія знімків у різних проекціях. У поодиноких випадках потрібне проведення КТ або ендоскопічного обстеження суглоба – артроскопії. Як правило, це ранні стадії захворювання, коли рентгенологічно зміни ще не видно. Але це швидше виняток із правил, оскільки при високому рівні рентгенологічного обладнання та відповідної кваліфікації лікаря, рентгенодіагностики достатньо для підтвердження діагнозу.

Лікування дисплазії ліктьового суглоба у собак

Найбільш ефективним методом лікування дисплазії ліктьового суглоба у собак, на мою думку, є оперативний. Консервативні методики, які полягають у введенні препаратів у суглоб, малоефективні у кращому випадку, оскільки не усувають основну причину патологічного процесу, який і надалі прогресуватиме.

Серед різноманітних методик корекції дисплазії ліктьового суглоба у собак я віддаю перевагу остеотомії ліктьової кістки, яка виконується в різних варіантах (залежно від першопричини дисплазії). Під час оперативного втручання видаляються вільні фрагменти порожнини суглоба з подальшим проведенням хондростимуляції патологічної зони зі створенням оптимальних умов функції суглоба.

Відкриті оперативні втручання на суглобі – завжди серйозна травма, яка потребує досить тривалої реабілітації, проте за умови високої кваліфікації хірурга травматизація зводиться до мінімуму.

Оперативне видалення фрагментованих гачкоподібних відростків