Атланто-аксіальна нестабільність у собак

, , , , , , ,

Атланто-аксіальна нестабільність у собак – це захворювання хребта, що характерне для собак карликових порід, хоча, повинен зауважити, що патологія часом зустрічається у собак середніх порід і (вкрай рідко!) у котів.

При атланто-аксіальній нестабільності (ААН у собак) виникає надмірна рухливість в атланто-аксіальному суглобі (саме він забезпечує обертання черепа) між С1-м і С2-м шийними хребцями, що призводить до компресії спинного мозку і тягне за собою тяжкі неврологічні порушення.

Існує дві форми атланто-аксіальної нестабільності: вроджена та набута (травматична).

Вроджена атланто-аксіальна нестабільність у собак, як і говорилося вище, характерна для собак карликових порід (йорки, той-тер’єри) і, на думку деяких учених, виникає через недорозвиненість зв’язок, що утримують другий шийний хребець або через відсутність зуба другого шийного хребця.

Причиною набутої атланто-аксіальної нестабільності найчастіше стає тяжка травма (ДТП), падіння.

Різні варіанти патології атланто-аксіального зчленування

Симптоми атланто-аксіальної нестабільності у собак

Найчастіше симптоми атланто-аксіальної нестабільності проявляються у віці до двох років. Основною клінічною ознакою патології є біль у шийному відділі різної інтенсивності – від слабовираженої, яка проявляється під час руху головою, до сильних болів, через які собака змушена тримати голову в одному положенні.

З’являються симптоми неврологічного розладу – порушення координації, слабкість грудних та тазових кінцівок, аж до різкого паралічу всіх кінцівок (у важких випадках).

За своєю течією, атланто-аксіальна нестабільність може бути гострою та хронічною. Гострий перебіг захворювання найчастіше провокується травмою, а хронічний у більшості випадків розвивається непомітно, з мінімальним ступенем неврологічного дефіциту.

Клінічні прояви при ААН у собаки

Діагностика атланто-аксіальної нестабільності у собак

Атланто-аксіальна нестабільність у собак діагностується за допомогою неврологічного огляду та візуальних методів діагностики: рентген, УЗД, МРТ.

Під час огляду лікар повинен бути вкрай обережним та уважним при маніпуляціях з головою, оскільки можна викликати ще більші пошкодження.

Щодо візуальних методів діагностики ААН:

Рентгенологічно досліджують шийний відділ хребетного стовпа в бічній проекції для визначення вентрального зміщення хребта С1 щодо С2, а також для оцінки стану зубоподібного відростка.

З допомогою МРТ можна побачити більш детальну картину – не лише визначити місце компресії, а й виявити можливі вторинні зміни нервової тканини.

Оглядовий рентген знімок шийного відділу хребта – розрив зв’язки с1 с2

Лікування атланто-аксіальної нестабільності у собак

Консервативне лікування атланто-аксіальної нестабільності у собак передбачає фіксацію шиї та голови таким чином, щоб забезпечити нерухомість хребців та забезпечити формування рубцево-сполучної тканини в ділянці суглобів хребців. Супроводжується прийомом анальгетиків.

Хірургічне лікування атланто-аксіальної нестабільності у собак краще, оскільки є більш ефективним. Існує кілька методик оперативного лікування атланто-аксіальної нестабільності та, залежно від різних факторів, хірург обирає відповідну. Найбільш поширеними методиками стабілізації хребців є дорсальна (з використанням металевого дроту) та вентральна (з використанням спиць Кіршнера) стабілізація.

Метод вентральної стабілізації хребтів вважається ефективнішим, хоч і складнішим. Метод полягає у повній фіксації суглобових поверхонь атланто-осьового зчленування спицями або шурупами.

За умови своєчасного звернення та високої кваліфікації хірурги прогноз є сприятливим, проте, не виключено виникнення ускладнень.

Атланто-аксіальна нестабільність у собаки Оперативне втручання