Брахіцефалічний синдром у собак та котів

, , , , ,

Брахіцефалічний синдром у собак та котів – сукупність патологій, які характерні для тварин з анатомічними змінами в черепі, що спотворюють форму носоглотки (укорочена морда).

Брахіцефалічний синдром характерний як для собак (мопси, бульдоги, пекінеси, бостон-тер’єри), так і для котів (гімалайська, шотландська, перська).

Брахіцефалічний обструктивний синдром у тварин включає ряд аномалій, що перешкоджають нормальному життю – стеноз ніздрів, подовжене і потовщене м’яке небо, вивернуті гортанні мішечки.

Розгляньмо патофізіологію захворювання та спробуємо зрозуміти, який механізм його розвитку.

Через стеноз (надмірно звужені ніздрі) і гіперплазію м’якого піднебіння виникає підвищений опір повітря при вдиху, розвивається негативний тиск при вдиху і видиху. Підвищений опір призводить до вивернення гортанних мішечків, пролапсу черпалоподібних хрящів, набряку глотки і трахеї. Така важка обструкція дихальних шляхів спричиняє набряк легень і, у деяких випадках, параліч трахеї.

Захворювання досягає свого піку у розвитку на 3-й – 5-й рік життя тварини та, за відсутності необхідного лікування, може призвести до смерті.

Стеноз ніздрів у цуценя

Симптоми брахіцефалічного синдрому у собак та котів

Майже всі власники брахіцефалів рано чи пізно стикаються з проблемами дихальної системи. Прояви, які іноді здаються милими та забавними, насправді можуть означати, що у вашого вихованця не все гаразд. До таких проявів відноситься хропіння, фирчання, «хрюкання». У мережі багато роликів, де власники тішаться: як смішно хрюкає мій песик! Нічого кумедного в цьому немає – песик намагається дихати і з кожним днем робити йому це складніше та складніше.

Отже, якою є симптоматика брахіцефалічного синдрому?

Найбільш явними клінічними ознаками, що свідчать про наявність брахіцефалічного синдрому у собак та котів, є:

  • Утруднене дихання, яке супроводжується хрипом та посвистуванням;
  • «Локотання» у горлі;
  • Хропіння уві сні;
  • Непереносимість високих навантажень, задишка;
  • Нудота, блювота:
  • Ціаноз (синюшність) слизових оболонок та мови;
  • Непритомність.

Симптоматика посилюється у спеку, при підвищених фізичних навантаженнях.

Діагностика брахіцефалічного синдрому у собак та котів

Діагностика брахіцефалічного синдрому не складна, але досить об’ємна. Навіть при фізикальному огляді вже можна виявити причини проблем з диханням – стеноз ніздрів видно неозброєним поглядом. Далі справа за візуальною діагностикою – рентгенологічні дослідження, за допомогою яких можна виявити супутні патології, що розвинулися внаслідок БЦС та, звичайно, ендоскопічна діагностика. Під час ендоскопічного обстеження лікар отримує можливість детально оглянути ротову порожнину пацієнта, дати оцінку стану м’якого піднебіння, вивчити горло, трахею та стравохід.

Як правило, діагностична ендоскопія переходить у оперативне втручання – пацієнтів із брахіцефалічним синдромом досить непросто виводити з наркозу, тому «ділити на 2» не треба.

Набряк м’якого неба

Лікування брахіцефалічного синдрому у собак та котів

Лікування брахіцефалічного синдрому у тварин завжди оперативне і полягає у корекції всіх виявлених патологій.

Найбільш поширеними є операції наступного характеру:

  • Оперативні втручання щодо гіперплазії м’якого піднебіння;
  • Оперативні втручання щодо гіперплазії носових ходів;
  • Оперативні втручання щодо гіперплазії трахеї;
  • Оперативні втручання щодо випадання або набряку голосових мішечків.

Нерідко пацієнту необхідно провести корекцію відразу кількох патологій, у разі оперативне втручання стає об’ємнішим, але прогноз практично завжди – позитивний. Більш детально про кожне втручання я розповім окремо.

Хірургічна корекція гіперплазії м’якого піднебіння у собаки