Двостороння промежинна грижа у собаки

Двостороння промежинна грижа у собаки, оперативне лікування. Колонопексія.

Два роки у Амура були проблеми з дефекацією. Собака просто не міг тримати в собі екскременти, що випадали з ануса довільно. Амура намагалися лікувати колеги, які ставили діагноз – дивертикуліт прямої кишки. Основне лікування – дієти, що, втім, ніякого результату не принесли.

У пошуках позитивного результату лікування Амур потрапив у Фауна-сервіс.

Обстеження розпочали з рентгенології. Знімки виявилися дуже красномовними – величезного діаметру пряма кишка, заповнена фекаліями яку наші колеги й прийняли за дивертикул. Проте лікарі госпіталю не погодились – на рентгензнімках була промежинна грижа.

Пішли на оперативне втручання, під час якого підозрювання підтвердилися – промежинна грижа. Наш пацієнт мав слабкість м’язів тазового дна, що й спричинило розвиток усіх наявних проблем.

Чому утворюються промежинні грижі?

Загалом, є чотири м’язи, що забезпечують нормальну дефекацію. У випадку послаблення цих м’язів утворюються грижі, через які може випасти навіть кишківник (частково) але частіше – паравезикальна клітковина (жир, який знаходиться навколо сечового міхура). Що й трапилось з нашим пацієнтом.

Під час операції по-перше, провели очистку товстого кишківника, окремі ділянки якого були вкриті рубцями, що виникли через перекрут кишки та порушення кровопостачання. Далі кишку випрямили та зафіксували до бічної черевної стінки , щоб обмежити її рухливість, після чого провели ушивання грижових мішечків. На щастя, м’язи тазового дна виявилися не повністю атрофованими, тому необхідності ставити сітку не було – за рахунок фіксації кишки, її функції потроху мають відновитися.

Наразі Амур вже дома, відновлення йде за планом – нещодавно телефонували власники, які розповіли, що дефекація відбувається контрольовано, порційно. Екскременти не випадають. Єдине що – “порції” дуже великі. Це пояснюється тим, що товста кишка дуже розтягнута і потрібен час, щоб вона повернулась до звичайних розмірів.