Захворювання жовчного міхура у тварин

Основною причиною захворювання жовчовивідних протоків у собак та котів є неправильне харчування. Крім того, на стан протоків та жовчного міхура впливають інфекційні та запальні захворювання печінки, підшлункової залози, шлунка та 12-палої кишки. Паразитарні захворювання, такі як лямбріоз, також негативно впливають на біліарну систему. Ще одна причина – механічні пошкодження. До них відносяться сторонні тіла 12-палої кишки, пухлини в області панкреато-гепатобіліарної зони, наслідки травм (спайки, обтурація жовчовивідних проток). Як приклад – сторонні тіла 12-палої кишки перекривають дуоденальну протоку, через яку виводиться жовч, що призводить до підвищеного тиску та утворення застою жовчі.

Говорячи про хвороби жовчовивідних протоків, не можна не звернути увагу на те, що вони розвиваються стадійно. Наприклад:

• Згущення жовчі (в нормі вона має бути рідкою, мати оливковий колір, а при патології – темна, густа, як сироп) – це холестаз.
• Холестаз призводить до застою жовчі в протоках і викликає їх запалення (холангіт).
• Запалення жовчовивідних протоків призводить до запалення тканин печінки, так як печінка не справляється з нормальною евакуацією жовчі (розвивається холангіогепатит).
• Застій жовчі викликає утворення конкрементів (каменів) як у жовчовивідних протоках печінки, так і в жовчному міхурі.
• Зрештою, це призводить до розвитку «порочного кола» – застій жовчі викликає запалення тканин печінки, а це, у свою чергу, призводить до формування конкрементів (каменів), каміння посилює запалення в печінці.

Проте, повернемося до основних захворювань біліарної системи. Ними є холестаз, холелітіаз, холангіт, холангіогепатит, холецистит. Останній, у свою чергу, може бути гострим та хронічним. Вишенька на торті – всім знайома жовчнокам’яна хвороба

Клінічні прояви захворювань жовчного міхура та протоків неспецифічні та залежать від ступеня ураження інших органів панкреато-гепатобіліарної зони:

• Болі у верхніх відділах черевної порожнини, грудопоперековому відділі хребта (симптом собаки, що молиться)
• Анорексія
• Блювота
• Діарея
• Гіпотрофія
• Ураження шкіри, алергічні реакції
• Жовтуха
• Асцит
• Енцефалопатія (апатія, млявість, пригнічення, судоми, кома)
• Порушення гемостазу

Звертаємо вашу увагу, що всі зазначені симптоми можуть спостерігатися і за будь-якої іншої патології органів, що входять до цієї зони. Тому тільки комплексна діагностика дозволить поставити точний діагноз і визначити подальшу стратегію та тактику лікування.

З огляду на відсутність тестів для специфічного визначення захворювання органів панкреато-гепатобіліарної зони, потрібний комплексний підхід до діагностики захворювань з одночасною клінічною оцінкою.

На жаль, отримані результати обстеження не завжди дозволяють визначити тип та тяжкість ураження органів, картину цілком можна побачити лише під час оперативного втручання.

Основними діагностичними дослідженнями при захворюваннях жовчного міхура та протоків є:

• Ретельно зібраний анамнез (від 50 до 70% діагнозу)
• Клінічний аналіз крові
• Біохімічний аналіз крові, електроліти
• Дослідження системи згортання крові
• Загальний аналіз сечі
• Копрограма
• Ультрасонографія ОБП
• Рентгендослідження ОБП, ОДП
• Електрокардіографія
• Комп’ютерна томографія ОБП

Як бачите, перелік досить великий, проте не всі ці дослідження є обов’язковими – лікар виходить лише з конкретного клінічного випадку. Найбільш інформативними дослідженнями при захворюваннях органів панкреато-гепатобіліарної вважаються гематологічні дослідження, копрограма, УЗД і рентгенографія.

УЗД печінки та жовчного міхура у собак і котів є найбільш достовірним діагностичним тестом, тому що при цьому дослідженні можна виявити проблеми печінки, жовчовивідних протоків, жовчного міхура, підшлункової залози, а також шлунка, 12-палої кишки та інших органів черевної порожнини. Рентгенологічні дослідження виконуються з метою виключення додаткових проблем, що супроводжуються подібною клінічною картиною (кишкова непрохідність, пухлини, інвагінації, діафрагмальна грижа з дислокацією частки печінки тощо).

Те, як візуалізуються різні патології під час дослідження, можна побачити у відеороліках.

Звертаємо увагу на деякі цікаві аспекти:

• Жовчний міхур котів, у зв’язку з особливою анатомічною будовою, має інші параметри – сам жовчний міхур вигнутий, в області шийки може мати кілька згинів. Ці особливості необхідно враховувати під час діагностики.
• Камені жовчного міхура у тварин мають особливу будову, відмінну від таких у людини. Камені (за дуже рідкісним винятком) складаються з м’яких компонентів, які при УЗД виглядають як суспензія або щільний осад. Вкрай рідко можна візуалізувати щільні, кальцифіковані конкременти.
• Мукоцеле – патологія жовчного міхура. Виникнення захворювання обумовлено скупченням великої кількості щільної жовчі у жовчному міхурі, яке перетворюється згодом на великий щільний камінь. Цей камінь блокує накопичення нормальної жовчі в міхурі та може призвести до запалення його стінки, перфорації, жовчного перитоніту та загибелі тварини. Мукоцеле може протікати практично безсимптомно доти, доки не відбудеться перфорація. Іноді ця патологія виявляється випадково при обстеженні тварини з приводу інших захворювань. Вирішення питання про тактику лікування (консервативне чи хірургічне) визначається лікарем у кожному конкретному випадку.

Візуализація патологій жовчного міхура та протоків

Лікування хвороб жовчного міхура та протоків у собак та котів може бути як консервативним, так і хірургічним. Вибір тактики завжди залежить від конкретної патології, тяжкості стану тварини, наявності супутніх проблем.

У нашому госпіталі використовується так звана активно-вичікувальна тактика.

Це означає, що ми починаємо лікування консервативно, а у разі відсутності позитивної динаміки проводиться хірургічне втручання.

Цю тактику застосувати можна не завжди, все залежить від тяжкості стану тварини. Якщо патологія ускладнена будь-яким процесом (наприклад, пухлиною або перитонітом), лікування проводиться виключно оперативно. Якщо немає абсолютних показань для проведення оперативного втручання, проводиться консервативна терапія.

Найбільш поширені хірургічні втручання на жовчному міхурі та протоках:

• Холецистостома – дренування та санація порожнини жовчного міхура та внутрішньопечінкових жовчних протоків. Операція полягає в тому, що в жовчний міхур через невеликий розріз на його стінці вставляється перфорований дренаж, який виводиться назовні. Через цей дренаж лікарі «відмивають» вміст печінкових та жовчних протоків, завдяки чому вдається видалити всі конкременти у жовчному міхурі, при цьому зберігши жовчний міхур та його функції.
• Холецистектомія – видалення жовчного міхура з можливим дренуванням холедоха – загальної жовчної протоки. Проведення холецистектомії у собак і кішок показано у разі, якщо спостерігається гангренозне або флегмонозне ураження стінки жовчного міхура (пухлина, гнійне запалення, гангрена, флегмона).
• При повній непрохідності загальної жовчної протоки виконується холецистодуоденостомія. Суть операції полягає в тому, що жовчний міхур пришивається до 12-палої кишки, між ними формується співустя, через яке жовч потрапляє з жовчного міхура в 12-палу кишку.
• Розсічення Фатерова соска (місце виходу холедоха в 12-палу кишку) при його обструкції. Під час оперативного втручання розсікається Фатерів сосок, який може бути звужений спайками, конкрементами, пухлинами. У такий спосіб відновлюється прохідність жовчі.

Післяопераційний період у разі операції на жовчному міхурі у тварин триває від чотирьох до восьми днів, залежно від перебігу операції та наявності ускладнень.

Холецистостома, дренування холедоха