Заворот шлунка у собак

За багато років практики мені довелося зіткнутися із заворотом шлунка у собак багаторазово. В результаті мною було висунуто абсолютно нову концепцію причин розвитку цього захворювання та розроблено новий варіант патогенетичного (що запобігає розвитку рецидивів) оперативного лікування, які відображені в моїй монографії «Заворот шлунка у собак», 2004р.

Забігаючи наперед, скажу, що протягом усієї моєї практики ця концепція підтверджує свою ефективність постійно. Спробуймо розібратися, що це за патологія.

Синдромом завороту шлунка (СЗЖ) називають перекрут всього шлунка чи однієї його частин навколо поздовжньої чи поперечної осей. Це найважча патологія, що призводить до смерті в 100% випадків за відсутності хірургічного лікування. Згідно з дослідженнями, проведеними ветеринарними лікарями Ганновера, оперативне втручання дає змогу знизити летальність до 16-33%.

Завдяки моїм розробкам нам удалося знизити відсоток летальності до трьох, а рецидивів цього захворювання – до 5%. Про методику, яку я використовую для лікування синдрому завороту шлунка у собак, розповім трохи нижче, а поки що спробуємо розібратися в причинах.

Причини розвитку завороту шлунка у собак

Чому шлунок загортається довкола своєї осі? Перистальтика всього шлунково-кишкового тракту забезпечується:

  • Вегетативним відділом нервової системи (n. vagus), що забезпечує тонус (скорочення) гладкої мускулатури стінок (шлунка, кишківника, сечовивідної системи та ін. органів)
  • Симпатичним відділом нервової системи (розслаблення тонусу)

При дискоординації нервових імпульсів цих відділів нервової системи розвиваються різні види дискінезії, у тому числі і скорочень м’язів шлунка, що і призводить до його завороту.

Оскільки шлунок анатомічно відрізняється будовою від кишечника (трубка), то при дискоординації імпульсів нервової системи відбувається не інвагінація (входження однієї ділянки кишки в іншу), а заворот… Спробуйте проштовхнути широку частину купола шлунка в 12-палу кишку!

Ви звикли до того, що шлунок малюють у грушоподібній формі – без особливих згинів. Насправді, шлунок виглядає дещо інакше, що пояснює різноманітні варіанти завороту.

S-подібна, мішчаста форма шлунка

Можливі варіанти завороту шлунка при дискоординації м’язових скорочень

Заворот шлунка ми неодноразово спостерігали у собак як великих і гігантських порід, так й у середніх і, навіть, у дрібних порід.

Незважаючи на поширеність патології, етіологія завороту шлунка у собак досі залишається невивченою, тому ні етіотропного лікування, ні профілактики цієї патології не розроблено.

На моє глибоке переконання, причиною розвитку (головним поштовхом) завороту шлунка є стрес, який може бути обумовлений як впливом навколишніх факторів (вибухи петард, бійка, розлука з господарем тощо), так і внутрішніми проблемами (неправильне харчування, що призводить до посиленої перистальтики , захворювання шлунково-кишкового тракту, наявність сторонніх тіл, пухлин тощо).

Ви, шановні власники, повинні розуміти – чим раніше буде поставлений діагноз, тим сприятливіший прогноз (протягом години після початку завороту можуть розвиватися найважчі ускладнення: розрив шлунка, селезінки, внутрішньочеревна кровотеча, відрив 12-палої кишки, перитоніт, некроз стінки шлунка тощо) .д.), тому, за будь-яких підозр на розвиток гострого розширення або завороту шлунка, тварину необхідно негайно доставити до ветеринарної клініки.

Клінічні симптоми завороту шлунка у собак

При завороті шлунка час іде навіть не на години, а іноді на хвилини!

Запам’ятайте клінічні симптоми завороту шлунка у собак, їх небагато і вони дуже наочні:

  • Відмова від корму
  • Збільшення об’єму живота (іноді багаторазове)
  • Непродуктивне блювання (піною, слизом)
  • Різке погіршення загального стану тварини

Останнє зумовлено тим, що в цей час розвиваються тяжкі ускладнення: серцево-судинна недостатність, кровотеча, омертвіння стінки шлунка тощо.

Клінічна картина завороту шлунка залежить від деяких факторів:

  • Від часу, що минув з моменту початку завороту
  • Ступені порушення кровообігу стінок шлунка
  • Наявність пошкоджень селезінки
  • Наявності внутрішньочеревної кровотечі та ступеня крововтрати
  • Супутня патологія

На жаль, ці клінічні прояви розвиваються зазвичай у нічний час. Це обумовлено активізацією блукаючого нерва саме вночі (так зване царство вагуса). Тому тварини, які знаходяться на вольєрному утриманні, зазвичай потрапляють до клініки з важкими ускладненнями.

У денний час заворот шлунка також може розвинутись, але це буває набагато рідше, головне, щоб власники на підставі клінічних симптомів запідозрили цю патологію, а не почали лікувати можливе отруєння (таких випадків у нашій практиці достатньо).

Діагностика синдрому завороту шлунка у собак

Діагностика завороту шлунка у собак у першу чергу полягає в інтерпретації клінічних проявів. Як правило, кваліфіковані ветеринарні лікарі можуть поставити цей діагноз на рівні телефонного дзвінка та опису клінічних симптомів. Для підтвердження діагнозу проводять рентгенологічні дослідження.

Передопераційна підготовка включає такі обов’язкові діагностичні маніпуляції: аналізи крові (для визначення ступеня порушення гомеостазу і тактики корекції цих порушень), кардіологічне обстеження, дослідження крові на дирофіляріоз.

Заворот шлунка у собак. Рентген-картина

Лікування синдрому завороту шлунка у собак

Лікування завороту шлунка у собак має бути тільки хірургічним і час буквально йде на хвилини – чим раніше поставлений діагноз і проведена операція, тим більше шансів на успіх!

Розроблено та описано досить багато методик оперативних втручань: від простої деторсії (розвороту шлунка в нормальне положення), до різних видів його фіксації (від простого підшивання до черевної стінки, фіксації до 13 ребра до використання ксеноматеріалів (сітки, капронових стрічок тощо). )

На жаль, всі ці методики не є абсолютно надійними і можуть призвести до ускладнень (кишкова непрохідність), так і до рецидивів захворювання.

Для лікування завороту шлунка у собак я використовую дві основні методики: розворот шлунка (при тяжкому загальному стані тварини з метою порятунку його життя), та ваготомія з пилоропластикою, яка виконується при відносно задовільному стані пацієнта, або при розвитку рецидиву.

При виконанні першого варіанта операції та правильному дотриманні рекомендацій (дієта, кратність годування, відсутність стресів тощо) рецидиви можуть розвиватися у 3,5-5% випадків. За виконання ваготомії – рецидиви немає (при технічно коректно виконаній операції).

Операція ваготомія з пилоропластикою полягає в тому, що проводиться перетинання блукаючого нерва, що забезпечує посилене скорочення стінок, та розширення вихідної частини шлунка (для забезпечення нормальної евакуації корму зі шлунка).

Всі ці втручання забезпечують нормальну функцію шлунка у післяопераційному періоді, оскільки у шлунку є автономна нервова система, що забезпечує нормальні фізіологічні процеси.

Деякі ускладнення при завороті шлунка у собак