Ендоскопічне стентування трахеї у собаки

Ендоскопічне стентування трахеї у собаки – найскладніше втручання, що вимагає від хірурга високої майстерності, знань та відповідного обладнання і наразі лише у ветеринарному госпіталі Фауна-Сервіс.

Тері, восьмирічний йоркширський тер’єр, приїхав у госпіталь із Дніпропетропетрівська. Поговоривши з власником, ми з’ясували, що з народження у тварини є проблеми з трахеєю і останнім часом стан собаки значно погіршився. Террі – маленький (1200 гр.) йорширський тер’єр і, як усі малюки, – дуже активний і життєрадісний.

На жаль, через патологію трахеї виявляти свої емоції стало практично неможливо: будь-які емоційні перепади викликали утруднене дихання, хрипи. Навіть у стані спокою собака видавав свистячі звуки, Тері складно засинав, з’явилися проблеми із серцем, якому для нормальної роботи не вистачало кисню. Провівши рентгенологічне дослідження, ми виявили спадіння трахеї на значній ділянці (6 см) та встановили діагноз: колапс трахеї 4 ступеня.

Для усунення патології необхідно було провести оперативне втручання. Лікування цієї патології проводять двома способами: за допомогою відкритого оперативного доступу або ендоскопічно. У першому випадку застосовують екстратрахеальну методику, яка передбачає використання зовнішнього підтримуючого пристрою з поліпропілену у вигляді кілець, спіралі або напівтруби, що підшивається до зовнішніх стінок трахеї, утримуючи її форму.

Ендоскопічне стентування трахеї – це неінвазивне втручання, під час якого лікарі використовують внутрішній пристрій – стент, який встановлюється всередині трахеї і не дозволяє їй спадатися. Цей метод є найменш травматичним, найбільш безпечним та з мінімальним відсотком післяопераційних ускладнень, тому ми вирішили зупинитися на ньому.

Основна складність, з якою ми зіткнулися, – підбір стенту. Така маленька вага пацієнта суттєво утруднила пошук необхідного матеріалу, проте всі складнощі були подолані і Тері почали готувати до втручання.

Під час проведення бронхоскопії, було виявлено ділянку трахеї, стінки якої практично «склеїлися», а за ним, у дистальному відділі – велике скупчення піни та слизу. Видаливши всю рідину та пінисті утворення, ми встановили стент. Все втручання по встановленню стенту зайняло близько 5 хвилин.